Освітні ініціативи унл: безпека гри – основний пріоритет

Минулої суботи, 4-го вересня, у Києві відбувся відкритий безкоштовний семінар з питань профілактики та лікування ігрової залежності і співзалежності «Лудоманія. Наслідки для учасників гри та оточуючих».

Семінар став черговим освітнім заходом, проведеним за підтримки Української Національної Лотереї спільно з партнерською ГО «Центр Здорової Молоді» в рамках реалізації Політики та Програми УНЛ в галузі Відповідальної Гри.  

Основною ціллю даної серії тематичних заходів УНЛ є освіта і підтримка проблемних гравців і їх родин. Оскільки для більшості випадків, у родинах проблемних гравців існує паралельна хвороба – співзалежність, якій і був присвячений семінар. Зокрема, в розрізі даної тематики були розглянуті наступні питання: 

• Що є первинним: співзалежність чи залежність.
• Приклади естафети маніпуляцій у родині.
• Як розірвати коло співзалежності.
• Розставлення кордонів, уникнення токсичних відносин.
• Приклад з родиною ігромана.

Спікером семінару виступив практикуючий психолог та фахівець зі стажем понад 12 років в галузі корекції залежності, керівник київського філіалу Міжнародної Антинаркотичної асоціації (МАА), постійний експерт телепроєкту “Говорить Україна”, «Стосується кожного», «Один за всіх», супервізор та коуч – Олексій Лінник.

Перейдемо до лекторію і спочатку визначимося з тим, що являє собою співзалежність.

Співзалежною є особа, яка протягом тривалого періоду проживає та знаходяться у тісних взаємовідносинах із залежним від ігор (або об’єктом співзалежності) та для поведінки якої притаманні наступні характеристики: 

• Розмиття особистих кордонів.
• Проблема при ідентифікації власних почуттів.
• Низька самооцінка.
• Схильність цінувати думку інших вище за власну.
• Обмежена здатність приймати повсякденні рішення без порад і підтримки з боку інших.
• Страх бути покинутим.
• Небажання пред’явити навіть мінімальні вимоги до об’єкта співзалежності.
• Почуття відповідальності за чужі проблеми та переживання.
• Підпорядкування своїх власних потреб потребам інших.
• Потреба у постійному контролі над ситуацією/особою.

Одним з головних меседжів семінару був заклик співзалежним займатися своїм одужанням у той час, як їхній родич видужує від ігрової залежності. Одужання від ігрової залежності без корекції співзалежності – неможливо, через те, що співзалежна поведінка позначається на психічному та фізичному стані проблемного гравця, а в підсумку  – на стабільність стану проблемного гравця в результаті проходження терапії

На жаль, частими є випадки, при яких родичі ігроманів заперечують свою співзалежність, що в результаті заважає їм змотивувати себе на вирішення своїх власних психологічних проблем і посилює ігрову залежність близької людини, що дозволяє співзалежності прогресувати та тримати всю сім’ю в дисфункціональному стані. Для подібних випадків потрібна корекція непереборного бажання співзалежних родичів жорстко контролювати життя інших членів сім’ї.

Першим кроком до розв’язання проблеми є її усвідомлення. У випадку зі співзалежністю – складність даної задачі подвоюється, оскільки співзалежному необхідно ідентифікувати й усвідомити проблему як в об’єкта співзалежності (ігроманія), так і в себе самого (співзалежність).

Спікер розповів про те, що насправді означає “дати можливість залежному жити своїм життям”, залишаючись при цьому завжди поруч та підтримуючи його, але ні в якому разі не втручаючись в його особисту боротьбу з ігроманією. 

Для співзалежних важливе розуміння факту того, що взаємовідносинами не можна управляти рішенням волі, і кожен партнер успішних взаємин по суті – незалежний і автономний. Усвідомлення «золотої середини» у відношенні співзалежного до об’єкта співзалежності не тільки дасть йому можливість почати жити власним життям, а й значно допоможе одужувати самому ігроману. 

                                                  Коло співзалежності

Лектор описав механізм взаємодії в рамках проблемної залежності з позиції кожної зі сторін процесу та окреслив алгоритм виходу із наведеної ситуації. 

До рекомендованих терапевтичних заходів для співзалежних належать: робота над самооцінкою, проробка почуттів, визначення подальших стратегій поведінки з метою встановлення здорових відносин.

Ключовою метою процесу одужання для співзалежних є повернення до стану контрольованості саме свого, а не чужого життя на основі самодисципліни.

Тож, можна впевнено заявити, що для розв’язання проблеми ігрової залежності працювати необхідно обом сторонам: і особі з ігровою залежністю, і її співзалежним родичам.

Учасники семінару мали змогу звернутися за індивідуальною консультацією до профільних спеціалістів, а також отримати тематичні роздаткові матеріали, серед яких – посібник “Ігроманія: сучасні реалії та шляхи подолання”, розроблений УНЛ разом з МАА. 

ОТРИМАТИ електронну версію посібника 
“Ігроманія: сучасні реалії та шляхи подолання”