Роль батьків та родичів в процесі одужання залежної людини

На початку кожного планового семінару для співзалежних проводиться обов’язкова реєстрація учасників, яка надає можливість організатором у подальшому інформувати їх про будь-які події, тренінги та інші просвітницько-терапевтичні заходи, які їх цікавлять. У першій частині семінару перед публікою виступав керівник Київського регіону, психолог, Олексій Сергійович Лінник. Спікер підіймав важливу проблематику, щодо тієї системи ілюзій, яку породжує хвороба хімічної залежності. Слухачі та гості з залу активно задавали питання та вступали у дискусії зі спікером, що надавало семінару жвавого та інтерактивного характеру.

Після відбулася невелика перерва на чай та спілкування. Для деяких родичів саме ця частина буда особливо очікуваною та важливою, адже вони мали нагоду у неформальній обстановці  особисто поспілкуватися із фахівцями та задати питання щодо своєї конкретної ситуації. Друга частина почалася з оголошення про відкриття школи здорових взаємовідносин, яка буде проводитися на базі Центру Здорової Молоді. Куратором та головним ведучим даної школи виступатиме сімейний психолог, психотерапевт та фахівець по роботі зі співзалежними – Лебедєва Валентина Ємельянова. Головною метою цієї школи є не тільки надання співзалежним інформації та поради щодо взаємодії з їхніми залежними родичами, а й отримання ними практичних навичок та вмінь. Також глядачам був наданий короткий анонс щодо нових можливостей ресоціалізації, а саме – розвиток у напрямку туристичної діяльності. Ця сфера є новою, актуальною та особливо цікавою для жіночої половини одужуючих. На завершенні виступили студенти, які наразі проходять навчання на школі соціального працівника. Вони розповіли про свій непростий шлях боротьби зі страшною хворобою та про те, що знайшли тут, на школі та в організації у цілому, і про те, яким шляхом планують крокувати надалі.

Ми багато говоримо про необхідність процесу одужання, але ж давайте розберемося від чого саме повинні одужувати родичі залежної людини. Якщо з одужанням самого залежного усе, нібито, зрозуміло (а якщо не зрозуміло – радимо переглянути статтю: Навіщо потрібен повний курс психосоціальної реабілітації та ресоціалізації), то зі співзалежними – усе трохи складніше. Вони ж нібито і психоактивні речовини не вживали, і свої та чужі життя не руйнували….у чому ж полягає їхня хвороба?!

Очевидним є і той факт, що співзалежне мислення породжує співзалежну поведінку. Говорячи про таку деструктивну поведінку, ми, в першу чергу, маємо на увазі гіперопіку. Таке надмірне піклування про свого залежного безпосередньо призводить до перекладання відповідальності та бездіяльності з його сторони. Згадайте випадки, коли Ви, в черговий раз зустрівши нетверезого чоловіка, або сина, миттєво починали його лікувати, годувати та виконувати будь-які його забаганки. Існує золоте правило одужання, яке вже скоріш стало аксіомою. Воно звучить наступним чином: рівно стільки, скільки співзалежний буде брати на себе вирішення проблем залежного-рівно стільки залежний не буде змінюватися. А навіщо, якщо поточна модель поведінки є не тільки зручною, а й ефективною?!