Залежне мислення

Залежне мислення формується поступово, але якщо не забрати людину з цього замкнутого кола, воно перейде у стадію автоматизму. Залежний буде так чи інакше реагувати на ситуації, вже не виконуючі якісь процесси мислення у своїй голові, а суто на автоматі, на основі вже звичних схем.

Саме тому фахівці з хімічної залежності часто говорять, що хвороба в усіх одна, не залежно від того, що і скільки хто вживав. Наприклад, як Ви вважаєте: чи відрізняється ін’єкційний наркоман, який звик протягом багатьох років діставати дозу різними шляхами, в котрого є безліч схем, як “розвести” рідних на гроші, приховати вживання, залишившись при цьому жертвою обставин, від простого гарного хлопця, який просто кожний вечер курить марихуану, але живе по суті за тими ж схемами, що і перший? Абсолютно нічим! Ці люди хворі однаковою хворобою і лікувати їх треба однаково?

Можна казати про початок одуження лише тоді, коли залежна особистість визнає і дійсно розуміє, що в неї на даний період життя домінує залежне мислення. Їй, звичайно, ще доведеться пройти довгий та нелегкий шлях до того моменту, коли незалежна особистість почне домінувати над залежною. Ще довго вона буде “кріпитися”, мотивувати себе кожного дня, часто переживати тригерні ситуації, сильну тягу до психоактивної речовини. Можливо, мислення залежної людини остаточно не зміниться і до кінця її життя. Їй доведеться змінювати своє життя, викреслюючи з нього людей, які вживають, відмовлятися від усіх заходів та вечірок, де вживають алкоголь чи наркотики. А, можливо, комусь треба залишатися у межах терапевтичної спільноти до кінця свого життя.

Більш того – залежні ніколи не зможуть до кінця зрозуміти незалежних людей, як це, нічого не вживати, або вживати в міру і інколи, в той час, як можна вживати багато, постійно, в будь-якій стресовій ситуації, чи навпаки, щоб ще більше додати кольорів цьому світу.

Нажаль, саме так виглядає залежне мислення. Психоактивна речовина стає панацеєю від усіх проблем, людина просто перестає хоча б якось справлятися з життєвими складнощами та проблемами-вона просто збігає від них у простий, але ілюзорний світ, який дарує будь-яка психоактивна речовина, яка змінює сприйняття світу, викликає ейфорічні відчуття, та повністю забирає людину з реальності. Саме тому залежність називають в’язницею та кайданами.

Насправді, більшість залежних дійсно заздрять тим, хто нічого ніколи не вживав, або ж байдужий до будь-яких психоактивних речовин.

Одужуюча залежна людина завжди пам’ятає про те, хто вона і звідки прийшла. Людина, яка дійсно стала на шлях одужання має кожен день працювати над собою, розвиватися, підвищувати свою духовність, слідкувати за своїм режимом, відслідковувати свої емоції та ситуації, що їх викликали, отримувати зворотній зв’язок від інших людей та, звичайно, ділитися досвідом та допомогати іншим залежним?

Хвороба залежності та залежне мислення, яке лежить в її основі, відрізняється від усіх інших хвороб. Адже тут не існує чудодійної таблетки чи інших маніпуляцій, при яких хворий міг би бездіяти, поки хтось інший його лікує.

Одужання від залежності та зміна залежного мислення потребує тяжких зусиль самого залежного. Щоденна кропітка праця над собою, без вихідних та лікарняних, сильне бажання, мотивація та підтримка друзів з терапевтичної спільноти з часом принесуть бажанні плоди, і можливо колись залежний відчує смак свободи на повні груди…

ТВЕРЕЗІСТЬ – ВИБІР СИЛЬНИХ!