Що таке Гепатит С і чому на нього хворіють наркомани?

Низький рівень обізнаності, незнання того, чим є гепатит С, як передається від людини до людини, сприяє його поширенню. Також негативно впливає недотримання елементарних гігієнічних норм, спільне використання особистих речей, які можуть бути забруднені інфікованою кров’ю, як-от бритви чи зубні щітки, хоча цей шлях передачі вважається менш поширеним.

Нерідко гепатит, причини виникнення якого пов’язані з кров’ю, заражає людей під час переливання крові, трансплантації органів, проведенні медичних процедур, коли існує ризик контакту з інфікованою кров’ю, наприклад, у відділеннях діалізу, під час хірургічних операцій або в медичних установах, де інструменти не піддаються належній стерилізації чи дезінфекції.

Ще один шлях ─ татуювання, пірсинг, манікюр. Якщо обладнання, що використовується для проведення косметичних маніпуляцій, не стерилізоване належним чином, а також є порушення шкірних покривів, існує невеликий ризик передачі ВГС.

Захворювання здатне передаватися від інфікованої матері до дитини під час пологів, хоча й рідше, ніж за гепатиту В. Ризик вищий, якщо в матері високе вірусне навантаження і вона також заражена ВІЛ.

Незважаючи на меншу поширеність порівняно з іншими шляхами передачі, вірус може передаватися під час статевих контактів, особливо серед людей, які ведуть ризиковане статеве життя, що мають кілька партнерів.

Медичні працівники, співробітники служб екстреної допомоги, які контактують із кров’ю та біологічними рідинами, повинні ретельно дотримуватися належних запобіжних заходів.

Важливо зазначити, що інфекція не передається під час випадкових контактів, таких як обійми, поцілунки, спільне вживання їжі, напоїв. Знизити ризик можливо, практикуючи безпечний секс, використовуючи чисті голки для ін’єкцій, уникаючи спільного використання предметів особистого користування, які можуть контактувати з кров’ю. Крім того, існують ефективні противірусні препарати для лікування гепатиту С, запобігання його прогресуванню до захворювання печінки, тож рання діагностика та терапія мають вирішальне значення.

На ранніх стадіях симптоми гепатиту можуть бути відсутніми. Коли ж ознаки з’являються, вони можуть бути різного ступеня тяжкості:

1. Грипоподібні симптоми – у гострій фазі в декого можуть спостерігатися втома, гарячка, м’язові болі, втрата апетиту.
2. Пожовтіння шкіри та очей – жовтяниця. Виникає, коли уражений орган не в змозі належним чином переробити білірубін, який є продуктом життєдіяльності.
3. Хронічна втома, яка трапляється постійно, істотно знижуючи якість життя людини.
4. Дехто відчуває легкий або помірний дискомфорт, біль у правій верхній частині живота.
5. Темна сеча є ознакою порушення функції печінки. Вона може бути більш концентрованою, виглядати темнішою, ніж зазвичай.
6. Світлі або бліді випорожнення свідчать про порушення нормального функціонування і недостатню переробку білірубіну.
7. У деяких хворих спостерігається нудота, іноді блювання.
8. Суглобові, м’язові болі є частими особливостями хвороби, хоча трапляються рідше за інші.
9. Свербіж шкіри, відомий також як прурит, також характерний для цієї проблеми.

Також гепатит С, симптоми якого проявляються не тільки на фізичному рівні, призводить до когнітивних проблем, які часто називають “туманом у голові”.

Слід зазначити, що у багатьох особливості можуть не проявлятися до серйозного прогресування недуги. Тому дуже важливо пройти обстеження, якщо ви вважаєте, що можете бути в групі ризику, а в разі позитивного результату звернутися по медичну допомогу для встановлення правильного діагнозу та лікування. Рання діагностика та терапія допоможуть запобігти або затримати розвиток ризиків, ускладнень. Для того, щоб вчасно запідозрити можливі наслідки, важливо знати, як передається гепатит.

Виявлення інфекції зазвичай включає поєднання аналізів крові, медичне обстеження, збір анамнезу. Лікар проведе фізичний огляд, розпитає про історію хвороби, щоб визначити, чи є гепатит, ознаки якого включають стомлюваність, слабкість, жовтяницю, болі.

Тест на антитіла до гепатиту С (Anti-HCV) є першим кроком для встановлення діагнозу. Він перевіряє наявність у крові антитіл до вірусу. Якщо тест позитивний, це означає, що ви зазнали впливу патогенної флори. Однак він не обов’язково означає, що ви інфіковані нині.

Аналіз на РНК ВГС (полімеразна ланцюгова реакція або ПЛР) – наступний крок. Якщо дослідження на антитіла дало позитивний результат, проводять додаткове тестування, яке називається РНК. Воно дає змогу виявити генетичний матеріал збудника в крові. Якщо він позитивний, то це підтверджує наявність активної фази.

Далі проводять генотипування для визначення конкретного штаму або генотипу. Ця інформація допомагає в складанні стратегії відновлення.

Додатково вимірюють рівень печінкових ферментів, білків у крові, що дає змогу визначити ступінь пошкодження печінки. Лікар-гепатолог може призначити подальше обстеження, біопсію, фібросканування, еластографію, УЗД, КТ або МРТ.

Пам’ятайте, ця хвороба є виліковною, її раннє виявлення має вирішальне значення для запобігання ушкодженню органу та розвитку ускладнень.