Як залежній людині повернутися в соціум

Поширені помилки у тлумаченні процесу ресоціалізації

Дане поняття використовується в рамках програми одужання і позначає етап в одужанні залежного, коли по закінченню програми, яка протікала в межах мікросоціуму і при цьому – ізольовано від «зовнішнього» соціуму, він залишає межі реабілітаційного центру і починає поступово взаємодіяти із зовнішнім світом та людьми.  Виходячи з цього, багато хто вважає, що на стадії ресоціалізації залежний, якого буквально «вирвали» свого часу з соціуму та ізолювали в оточенні зовсім невеликої кількості людей, просто знову згадує забуте старе, знову поступово звикає до людей, словом – знову соціалізується.  Насправді все відбувається трохи інакше.

Значення слова «ресоціалізація»

Почнемо з розбору самого поняття «ресоціалізації».  Префікс даного слова латинського походження «re» вказує на повторення якоїсь дії, відновлення чогось.  Під поняттям «соціуму» розуміють велику стійку громаду, об’єднану певними факторами, в результаті чого у її членів сформувалася спільна культурне, економічне, духовне та соціальне життя.

Таким чином виходить, що, говорячи про необхідність залежному заново пристосовуватися до життя в суспільстві, ми припускаємо те, що це суспільство є для нього новим і невідомим… Але ж – це не так.  Дійсно, у вживанні залежний вже багато років прожив саме в цьому, як географічно, так і культурно, і духовно обумовленому соціумі.  Ось тільки – чи дійсно він весь цей час взаємодіяв з людьми з отчення й виконував свої функціональні обов’язки, які покладаються на кожну людину, що є членом, ланкою певного соціуму? – Навряд чи.  Можу з упевненістю заявити, що соціальне життя залежних людей не заходить далі переговорів з продавцем наркотиків, і співробітниками правоохоронних органів.  Залежна людина, що знаходиться в системному вживанні психоактивних речовин, як правило, не заробляє гроші офіційним способом. Джерелами її матеріальних благ є виключно маргінальні методи оволодіння чужими фінансами.  Зрозуміло також і те, що така людина не платить податки, не ходить на вибори, не служить в армії, ну і звичайно ж – не приймає участь в будь-яких громадських рухах, ініціативах та акціях.  Так, чи інакше, та кожен нарко- або алкозалежний – є ізгоєм, який, живе серед людей, але з людьми при цьому не взаємодіє.

Зважаючи на вищесказане, важливо розуміти, що по закінченню програми реабілітації залежний повинен не просто згадати те, як він поводився в соціумі під час вживання, до початку лікування, а саме – виробити нову, вже недеструктивну модель взаємодії з навколишнім світом та людьми.  Він, по суті, вперше в своєму житті знайомиться з соціумом і бачить його тверезими очима. Тому, навіть якщо у вживанні залежний мав певний статус, навички та вміння і якщо він все ж прийняв рішення остаточно одужати від хвороби залежності, – то краще б йому забути всі ці напрацювання «старого життя» та вибудовувати нову модель взаємовідносин із соціумом.

Цілі і завдання етапу ресоціалізації

У контексті програми ресоціалізація означає завершення стадії реабілітації та перехід одужуючого на стадію ресоціалізації.  Метою даного етапу є максимально безпечне введення залежної людини в соціум, засноване на постійному аналізі, обговоренні та коригування дій учасника програми ресоціалізації. Основними завданнями, з якими стикається залежний на даному етапі, є самоідентифікація, визначення своєї ролі в соціумі, пошук відповідного для конкретної людини роду діяльності, підбір методів та шляхів самовираження, робота з залежністю від чужої думки, робота над комунікабельністю та побудовою конструктивних та ефективних взаємовідносин з іншими (незалежними) членами соціуму.

Методи та інструменти ресоціалізації

Ресоціалізація – це перехідний етап від ізольованого від зовнішнього соціуму проживання до становлення людини повноцінною функціональною одиницею соціуму.  Саме тому в процесі ресоціалізації застосовуються багато з методів та інструментів реабілітаційного процесу.  Це – і проведення деяких груп, інформаційних занять, це і підсумки по дню, і обов’язковий розклад (як самих груп, так і прийомів їжі, зарядки та прибирання), це і обов’язкова звітність за пересування по дню, і навіть штрафні санкції в разі порушення правил програми. Але, звичайно ж, є і бонуси, які надають можливість постійно практикувати вивчений матеріал. Йдеться про терапевтичні табори, які Центр Здорової Молоді вже багато років проводить тричі на рік (докладніше в статті: «10-й Спортивно-терапевтичний табір: відкриття». Такі табори відкривають хлопцям та дівчатам не тільки можливість зайнятися практикою в спілкуванні з людьми, відкриватися та взаємодіяти, а й просто дозволяють відпочити і завести нових друзів, і навіть познайомитися з зірками (див. в статті: «Закриття 10-го Антинаркотичного спортивно-терапевтичного табору: підсумки та нагородження».

Кар’єрні можливості на етапі ресоціалізації

Центр Здорової Молоді вже багато років підходить до етапу ресоціалізації більш, ніж серйозно. Фахівці Центру переконані, що це саме той період, на якому одужуючі визначаються з родом діяльності, якою вони хотіли б займатися в майбутньому, та й взагалі з тим, чи хочуть вони далі одужувати. Тому методисти Центру розробили програму ресоціалізації, яка складається з чотирьох напрямків. Залежно від бажання, здібностей та інтересів, кожен залежний після закінчення реабілітаційної програми може вибрати будь-який з чотирьох напрямків і розвиватися відповідно до обраного шляху. Отже, одужуючим пропонують зробити вибір серед таких напрямків:

1. Арт-ресоціалізація (акторське мистецтво, театр, відео-продакшн, спів, художня практика, пр.);
2. Спорт-ресоціалізація (заснована на спортивному розвитку, тренуваннях та змаганнях в певних видах спорту);
3. Проф-ресоціалізація (орієнтована на інформаційно-превентивну діяльність щодо запобігання першого вживання, або ж – на допомогу тим, хто вже в проблемі і не знає, куди йти);
4. Внутрішній процес (в основі лежить волонтерська робота з іншими залежними, які ще тільки проходять програму реабілітації).

Такий різновид напрямків розвитку дозволяє кожному одужуючому залежному вибрати той шлях, яким хоче йти саме він, і поступово, за допомогою старших рухатися в обраному напрямку.  Як правило, в основі будь-якої залежності лежить незадоволеність собою, невміння знайти своє місце в цьому світі, невдоволення поточним станом справ (робота, умови життя) і нерозуміння залежного соціумом, осуд і неприйняття.  Тому, коли залежна людина нарешті знаходить себе у світі, починає займатися роботою, яку сама обрала, і вибудовує конструктивні взаємини з соціумом, у неї просто зникне потреба щось заміщати, придушувати і витісняти.  Відповідно, і вживання як інструмент відходу від реальності теж стає просто непотрібним.

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ!

ТВЕРЕЗІСТЬ – ВИБІР СИЛЬНИХ!