Вторинна вигода вживання психоактивних речовин

Вторинна вигода має зовнішній та внутрішній рівні прояву. Під зовнішнім рівнем прояву розуміють ті переваги, які людина отримує у спілкуванні з іншими, у конфліктних міжособистісних ситуаціях, та у вирішенні життєвих проблем, в які вона потрапила. На внутрішньому рівні людина задовольняє свої егоїстичні потреби. Починаючи усвідомлювати ці переваги та бонуси, людина починає «втікати у хворобу» при першій же проблемній ситуації та суперечці. В такому випадку, симптоми хвороби стають бажаними та приємними людині, адже вона добре розуміє, що їй це дасть.

Залежність – один з найбільш яскравих прикладів того, як свідомо, чи несвідомо, через певні непрості життєві обставини, особливості характеру чи взаємовідносини з близькими, людина «обирає» хворіти.

Який бонус отримує залежний від своєї хвороби?

Щодо первинної вигоди, думаю, усе більш, ніж зрозуміло. Це – і яскраві емоції, і приємні насиченні відчуття, і незвичні переживання. Та вживання психоактивних речовин (далі – ПАР), як правило, не обмежується тільки бажанням яскравих емоцій. Люди обирають ті чи інші ПАР, виходячи із того запиту, який у них сформувався: проблеми у спілкуванні; перенавантаження на роботі; занижена самооцінка; відсутність цілей та смислу у житті; самотність чи туга («Принцип дії психоактивних речовин»). Обравши певний вид ПАР людина свідомо, чи ні, однак все одно очікує на певний бонус. Якщо вона страждає від самотності, то її бонусом (вторинною вигодою) буде підвищена уваги близьких та друзів. Якщо вживанням ПАР людина несвідомо вирішувала проблему своєї інфантильності та емоційної незрілості, її бонусом буде виправдання своєї нездатності забезпечувати себе, приймати важливі рішення, брати відповідальність за своє життя в силу наявності в неї хвороби. Взагалі, своєю залежність людина позбавляється купи обов`язків та складних завдань, які треба вирішувати. Разом із виникненням залежності, у людини автоматично зникає потреба працювати, приносити гроші в родину, піклуватися про літніх батьків та робити купу інших справ, які прийнято робити у соціумі («Особливості взаємовідносин залежної людини зі світом» ). Завдяки хворобі залежності людина сама себе огороджує від соціуму, при цьому ще й звинувачуючи його у нерозумінні та неприйнятті таких, як вона.

Не зважаючи на те, що вторинна вигода виникає, виходячи з особистісних рис людини та тих обставин, які склалися в її житті, вчені все ж таки виділяють основні види вторинної вигоди. Пропоную коротко ознайомитися з ними:

1. Втеча від реальності, від проблем та труднощів, які виникли. У випадку вживання ПАР, люди часто вживають вислів «хочу забутися», «залити горе» та ін.
2. Отримання любові, піклування та уваги зі сторони оточуючих, які людина з тих, чи інших причин, отримує у своєму житті в недостатній кількості.
3. Відновлення психічної енергії. Перевтоми на роботі, складні відносини з оточуючими часто змушують людину хворіти з однією простою метою – для відновлення психічних сил та життєвого тонусу. У випадку залежності: вживання певних ПАР слугує тим інструментом, який здатен повернути людині сили, підняти настрій та зарядити енергією («Вся правда про амфетамін»). Проте, лише на певний проміжок часу…
4. Доволі часто до хвороби людину спонукають несвідомі мотиви. Хвороба може виникнути в неї для того, щоб вона змогла переоцінити спосіб свого життя, порозмірковувати над своїми вчинками та своїми планами на майбутнє. В такому випадку хвороба виникає, коли людина відчуває застій, депресивний стан, апатію та починає бездіяти. Так організм сам допомагає своєму «хазяїну» вирішити його проблеми.
5. Втрата значимості в очах оточуючих чи власних очах. Людина, схильна до трудоголізму, відчувши, що її вага у колективі знижується, а значимість втрачається, починає хворіти на різноманітні залежності: харчова, хімічна, чи ігроманія. Таким чином, вона привертає до себе увагу і намагається повернути свою звичну центрову роль в колективі.
6. «Чесний шантаж». Цей тип вторинної вигоди характерний тим людям, які своєю хворобою намагаються повернути близьких людей, отримати певні матеріальні вигоди та ін. Залежний часто використовую свою хворобу, як ультиматум для своєї жінки, щоб та його не полишала, адже він хворий. Інколи хвороба залежності допомагає людині заволодіти певними благами: окрема квартира (коли батьки вже просто не можуть спостерігати за образом життя залежної дитини), додаткові гроші (на лікування, та по причині того, що залежний у його поточному стані заробляти не здатен) та ін.
7. Захист. Інколи хвороба, зокрема – залежність, може бути для людини способом захисту від чогось більш страшного для неї. Це може бути: розлучення, звільнення (чи навпаки необхідність працювати) та ін.
8. Страх ставити цілі та того, що життя може змінитися на краще. Часто люди настільки бояться жити, вони так звикли грати роль жертви («Як змусити людину перестати вживати» ), що з часом навіть не хочуть мати щасливе життя, не хочуть чогось прагнути, мати цілі. Такий страх змін часто змушує людей починати вживати ПАР, адже вони блокують можливості будь-яких змін та дозволяють залежному «законно» знаходитися на своєму улюбленому місці жертви та невдахи.

Вторинна вигода існує завжди і в усьому. Постає питання лише у тому: усвідомлюємо ми її чи ні. Часто саме вторинна вигода не дає нам позбавитися певних хвороб. Залежні, які часто не усвідомлюють, що, окрім кайфу чи ефекту сп’яніння, вони мають ще більшу користь зі своєї хвороби, дуже складно піддаються лікуванню. Напроти: людина, яка усвідомила, що її підштовхує до вживання, який бонус вона отримує від цього, має усі шанси подолати згубну звичку.

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ ТА БУДЬТЕ ЧЕСНИМИ ІЗ САМИМИ СОБОЮ!